Сучасній науці відомо близько одного мільйона видів комах, з яких приблизно 10 000 видів відносяться до рослиноїдних; з них, у свою чергу, близько 700 видів завдають найбільшої шкоди при вирощуванні та зберіганні сільгосппродукції.

Серед засобів, якими людство в різні часи намагалося боротися з комахами, були і досить ефективні, й не дуже: жовч зеленої ящірки для захисту яблунь від гусениць і гнилей, витяжки з перцю та тютюну, мильна вода, вапняний розчин, оцет, скипидар, риб’ячий жир, солона вода та багато іншого.

Перед початком Другої світової війни відомості людства про інсектициди обмежувалися миш’яком, нафтовими маслами, нікотином, піретрумом, сіркою, кріолітом та кількома іншими речовинами. Повоєнні роки стали початком нової ери принципово нової концепції хімічного контролю шкідників – синтетичних органічних інсектицидів, першим із яких був ДДТ.

Поняття інсектицид походить від латинського слова insectum – комаха. З точки зору біології кліщі не є комахами (група членистоногих, клас комахи), а представляють групу членистоногих класу павукоподібних, тому препарати, які використовуються для знищення кліщів, називаються акарицидами (від грецького άκαρι – кліщі). Втім, і акарициди, і інсектициди іноді проявляють ефективність проти обох класів членистоногих, тому їх часто об’єднують в одну групу препаратів. Далі в цій статті, говорячи загалом про інсектициди, ми будемо мати на увазі як інсектициди, так і акарициди.

КЛАСИФIКАЦIЯ IНСЕКТИЦИДIВ

Як і інші види пестицидів, інсектициди можна класифікувати за кількома принципами. Нижче ми зупинимось на основних методах такої класифікації.

Класифікація за способом поглинання шкідливим організмом

1. Шлункова дія – для враження шкідника такі препарати повинні потрапити у його шлунково-кишковий тракт. Шкідлива комаха, харчуючись частинами рослини, також ковтає отруйну сполуку та гине.
2. Контактна дія – сполука потрапляє в організм шкідника, коли комаха контактує з обробленою ділянкою рослини. В такому випадку інсектициди абсорбуються через поверхню тіла комахи. Якщо оброблена поверхня рослини є джерелом харчування шкідника, отрута діє також і при потраплянні у шлунково-кишковий тракт.
3. Респіраторна дія – такі сполуки потрапляють в організм шкідників через дихальну систему й далі поширюються тканинами організму, викликаючи їх загибель. Ці препарати, як правило, застосовуються в замкнутих просторах та у ґрунті.

Значна кількість препаратів характеризується різним поєднанням названих вище впливів, тому чітку класифікацію в таких випадках провести важко або й неможливо.

Класифікація інсектицидів за способом переміщення їх в тканинах рослини

1. Системні інсектициди проникають у тканини рослини і переміщуються в них на різні відстані. Оскільки ці препарати поглинаються рослиною, на їх ефективність суттєво не впливають атмосферні опади вже через кілька годин після обробки. При обробці посівного матеріалу системні інсектициди здатні впродовж певного періоду захищати сходи рослин, які накопичують у своїх тканинах достатню для цього концентрацію препарату. Як правило, препаративні форми таких препаратів представлені водними розчинами або водорозчинними гранулами та порошками.
2. Контактні інсектициди не проникають у тканини рослини і містяться на її поверхні. На ефективність таких препаратів можуть впливати погодні умови, і для належної їх дії дуже важлива якість обробки. Препаративні форми зазвичай представлені у вигляді водних суспензій, змочуваних порошків і вододисперсійних гранул.

Класифікація інсектицидів за спектром дії

1. Iнсектициди суцільної дії знищують різні види шкідників, також можуть вражати нешкідливих комах.
2. Iнсектициди вибіркової дії вражають лише шкідників певного виду. Такі препарати широко використовуються в інтегрованих системах захисту.

Класифікація інсектицидів згідно з IRAC

В наші дні набула популярності та стала стандартом класифікація інсектицидів за біохімічним принципом їх дії на організм шкідників і, відповідно, їхніми характеристиками щодо виникнення резистентності. Ця класифікація була розроблена міжнародною організацією IRAC (Комітет дій щодо резистентності інсектиців), яка займається проблемами запобігання виникненню резистентності до фунгіцидів із 1984 року. Спонсорами цієї організації виступають головні світові виробники пестицидів, зокрема, ФМС, «Сингента», «Дюпон», «Байєр», «Адама», «Дау Агросайенс», «Сумітомо Кемікал», «Нюфарм».

Нижче ми наводимо класифікацію зареєстрованих в Україні інсектицидів, розроблену IRAC. За цією класифікацією хімічні сполуки відповідно до механізму їх основної дії на організми шкідників розбито на 28 основних груп, які, відповідно, мають порядкові номери з 1 по 28 (групи 26 та 27 наразі відсутні). Крім цього, в класифікації окремо виділена також 29 група, яка позначається абревіатурою UN і містить сполуки з невідомим або невизначеним способом дії. Основні групи можуть включати хімічні підгрупи, які позначаються порядковим номером основної групи та їх хімічною назвою.

Препарати, що входять до різних підгруп однієї групи, хоч і вражають одну й ту саму ділянку організму, відрізняються за своєю хімічною структурою. У зв’язку з цим вважається, що ризик виникнення перехрестної резистентності між препаратами різних підгруп є нижчим, ніж між препаратами всередині однієї підгрупи. За відсутності альтернативи як виняток допускається ротація препаратів, які входять до різних підгруп всередині однієї групи. Але таке застосування можливе лише після попередніх консультацій з експертами та в разі відсутності перехрестної резистентності.

Слід зауважити, що переважна більшість відомих на сьогодні інсектицидів вражають нервову систему шкідників. Це є наслідком того, що комахи мають високорозвинену нервову систему, більше того, багато їхніх чутливих рецепторів націлені на середовище за межами тіла комахи.

Діяльність нервової системи комах залежить від кількох базових біохімічних функцій, які порушуються інсектицидами: натрієві канали, ацетилхолінестераза, GABA-рецептори (рецептори гамма-амінобутирової кислоти), рецептори ацетилхоліну. Iнсектициди, які вражають натрієві канали, ацетилхолінестеразу та рецептори ацетилхоліну викликають гіперзбуження й конвульсії комахи, що тривають до її повного виснаження та загибелі в разі отримання відповідної дози. Препарати, які вражають GABA-рецептори, викликають тривале пригнічення сигналів збудження в організмі шкідника. Вражені шкідники демонструють знижену активність, не реагують на стимуляцію і повільно гинуть від паралічу.

Також існують інсектициди, які мають інші механізми ураження шкідників. Це, зокрема:

• інгібітори синтезу хітину, які перешкоджають формуванню кутикули та її підтриманню;
• штучні гормони комах, такі як аналоги ювенільних гормонів, що утримують організм комахи в недорозвинутій формі (ці препарати ефективні лише проти комах, які завдають шкоду в дорослій стадії);
• Bt-токсини, які головним чином вражають кальцієві канали в системі травлення шкідників;
• аналоги формамідинів, що вражають гормональну систему шкідників.

Слід зазначити, що інсектицидні олії та мило, вірусні, бактеріальні, грибкові й нематодні патогени, так само, як і паразити та хижаки, виключені з класифікації IRAC.

В нашій статті наведено дані лише про хімічні сполуки, зареєстровані на сьогодні в Україні. Однак ми також надамо загальну інформація про групи інсектицидів, які в Україні не зареєстровані.

Карбамати (підгрупа 1А, група 1) виробляються з карбаматової кислоти і за своєю дією дуже подібні до органофосфатів, однак мають менш тривалий період захисної дії. Препарати цієї групи відрізняються досить сильно між собою за активністю, токсичністю та стійкістю. Це також відносно нестабільні сполуки, які повністю розкладаються в зовнішньому середовищі впродовж тижнів або місяців.

Органофосфати (підгрупа 1В, група 1) – інсектициди, хімічна структура яких містить фосфор, що видобуваються з однієї з фосфорних кислот. Органофосфати містять найбільш токсичні з відомих інсектицидів і, як клас пестицидів, вважаються найбільш токсичними до хребетних істот. З іншого боку, препарати цієї групи найбільш нестабільні й швидко розкладаються. Ця властивість призвела до того, що органофосфати свого часу замінили органохлорини, які накопичувалися в довкіллі, й до сьогодні вважаються найбільш широко використовуваними інсектицидами.

Фіпролі (підгрупа 2В, група 2) – ця хімічна група включає лише один інсектицид – фіпроніл, який почав впроваджуватися на світові ринки з 1990 року. Це системний препарат, який ефективно контролює популяції шкідників, що набули резистентності по відношенню до пиретроїдів, органофосфатів та карбаматів.

Пиретроїди (підгрупа 3А, група 3) є синтетичними аналогами пиретрину – природного інсектициду, який виробляють рослини ромашки. Пиретроїди малотоксичні для ссавців і швидко розкладаються в довкіллі. Ці препарати дещо різняться між собою за токсичністю та ефективністю.

Неонікотиноїди (підгрупа 4А, група 4) – це синтетичні сполуки, подібні до натурального нікотину. Iмідаклоприд був першим комерційним препаратом цієї групи, виведеним у 1991 році на світові ринки компанією «Байєр». Ці інсектициди мають порівняно низьку токсичність для ссавців та непогані характеристики для довкілля, а відкриття нових сполук постійно триває. Незважаючи на те, що сполуки цієї групи (як вважається) вражають однакову діляку, підгрупи 4A, 4B, 4C, 4D, 4E мають низький ризик виникнення перехресної резистентності.

Штучні ювенільні гормони (група 7)  порушують механізми перетворення личинок молодшого віку на більш дорослі. Ювенільний гормон регулює перетворення личинки комахи з однієї стадії в наступну. Концентрація ювенільних гормонів у комах, що перебувають на стадіях незакінчених перетворень з одного покоління на інше, поступово знижується, і це спричиняє їх послідовний перехід в наступні, доросліші стадії личинки. При останній линьці ювенільний гормон вже відсутній і з’являється доросла комаха. Під дією інсектицидів цієї групи рівень ювенільного гормону в личинці комахи не знижується і внаслідок цього вона не може перетворитися в дорослу комаху.

Iнгібітори росту кліщів (підгрупа 10А, група 10) порушують розвиток яєць і молодих стадій кліщів, однак не контролюють дорослих особин. Гекситіазокс і слофентезин об’єднані в одну підгрупу, оскільки вони демонструють перехресну резистентність, незважаючи на те, що за своїми хімічними характеристиками суттєво відрізняються. Їх цільовий біохімічний процес не відомий.

Iнгібітори біосинтезу хітину (група 16) порушують процес линьки комахи та утворення кутикули, пригнічуючи або блокуючи біосинтез хітину. В результаті це порушує цілісність зовнішнього скелету комахи і призводить до спотворення кутикули під час линьки.

МЕТI-акарициди (підгрупа 21А, група 21) блокують дихання клітин шкідників, що призводить до втрати їх контролю над рухомою активністю й відтак – до загибелі. Вони, як правило, забезпечують високу ефективність проти дорослих стадій кліщів, певну дію проти їхніх яєць, а також певний контроль деяких комах.

Сполуки цієї підгрупи належать до різних хімічних груп, однак характеризуються швидким пере­хресним утворенням резистентності.

РЕЗИСТЕНТНIСТЬ

Будь-яка популяція шкідників може мати індивідуальних представників, які мають природну стійкість (резистентність) до окремого інсектициду або їх груп. За багаторазового використання таких інсектицидів резистентні шкідники почнуть домінувати в популяції і вже не зможуть контролюватися таким інсектицидом або іншими інсектицидами, що мають аналогічний спосіб дії на організм шкідника.

Резистентність комах і кліщів до інсектицидів та акарицидів також може виникнути в результаті покращення обміну речовин, зниження обсягу проникнення препаратів або змін у поведінці комах, які пов’язані з хімічним впливом на їхні організми. Виникнення резистентності у шкідників було задокументоване для інсектицидів всіх хімічних класів та у представників більше ніж 500 видів комах і кліщів.

Нижче ми наводимо основні рекомендації для запобігання виникненню резистентності.

• Застосовуйте всі відомі не хімічні засоби для контролю або стримування популяцій шкідників, включаючи використання біологічних методів, вирощування стійких до шкідників сортів і гібридів, застосування пару та сівозміни.
• Там, де це можливо, застосовуйте інсектициди та інші засоби захисту, які зберігають корисних комах.
• Використовуйте інсектициди в їх рекомендованих нормах. Знижені норми (нижчі за летальну) сприяють швидкому розвитку резистентної популяції.
• Для внесення інсектиців використовуйте спеціально призначене для цього та добре відрегульоване обладнання. Для отримання кращого покриття дотримуйтесь рекомендованих об’ємів води, тиску обприскування та оптимальної температури, а також беріть до уваги всі інші важливі чинники.
• Там, де це можливо, намагайтесь боротися з личинками молодшого віку, оскільки вони більш ефективно контролюються інсектицидами, ніж дорослі стадії.
• Дотримуйтесь регіонально визначених порогів економічної шкодочинності та інтервалів між обприскуваннями.
• Використовуйте альтернативні або послідовні застосування інсектицидів різних IRAC груп і з різним принципом дії.
• У разі низької ефективності препарату не використовуйте його повторно, а змініть на препарат іншого способу дії з іншої IRAC групи, до якого шкідники не мають перехресної резистентності.
• Бакові суміші препаратів можуть забезпечувати короткотермінове вирішення проблеми резистентності, проте слід пересвідчитися, що ці препарати відрізняються за способом дії та використовуються при ефективних нормах.
• Слід приділяти увагу випадкам виникнення резистентності в найбільш економічно важливих ситуаціях і постійно досліджувати рівень отриманого контролю.
• При виникненні резистентності до певного препарату слід припинити його використання до успішного подолання резистентності, натомість використовувати препарати інших хімічних класів з іншим принципом дії, які продов­жують проявляти ефективність.

IНТЕГРОВАНИЙ ЗАХИСТ РОСЛИН

Iнтегрований захист рослин (IЗР) – це стратегія, яка ставить за мету оптимацію всіх наявних технологій для підтримання популяцій шкідників на рівні, що не перевищує економічні пороги шкодочинності (ЕПШ). Концепція IЗР зазнала певної еволюції з початку свого втілення наприкінці 1950-х років. Вважається, що одним із завдань IЗР є зниження залежності від використання високотоксичних інсектицидів широкого спектру.

Концепція інтегрованого захисту рослин від шкідників

Ігор Петранюк, Сергій Кондратюк, журнал “Агроном”

https://agronom.com.ua/klasyfikatsiya-insektytsydiv-ta-akarytsydiv-vidpovidno-yih-pryntsypu-diyi/

Основні аспекти живлення рослин

Незалежно від місця вирощування (в польових умовах або в тепличних) рослини засвоюють неорганічні речовини. Їх коріння поглинають мінеральні поживні речовини у вигляді іонів з ґрунтового розчину.

На засвоєння поживних речовин рослинами впливає ціла низка чинників. Іони можуть бути легкодоступними для коренів рослин або можуть бути «зв’язані» іншими елементами або самим ґрунтом.

Що таке Родючість ґрунту та живлення?

Під терміном «родючість» розуміють здатність ґрунту забезпечувати рослини поживними речовинами та вологою в необхідних кількостях і в відповідних пропорціях. Термін «живлення» відноситься до взаємопов’язаних етапів, за допомогою яких живий організм засвоює їжу і використовує її для свого росту і розвитку. Раніше ріст рослин розглядався з точки зору родючості ґрунту або того, скільки добрив слід внести, щоб підвищити рівень мінеральних елементів в ґрунті. Більшість добрив були розроблені для контролю нестачі мінеральних елементів в ґрунті. Наукові дослідження в області живлення культур і гідропоніки, а також прогрес в аналізі рослинних тканин призвели до більш широкого розуміння поняття «живлення рослин». Живлення рослин — це термін, який враховує взаємозв’язки мінеральних елементів в ґрунті або в ґрунтовому розчині, а також їх роль в процесі росту і розвитку рослин. Цей взаємозв’язок включає в себе складний баланс мінеральних елементів, необхідних  для оптимального росту і розвитку рослин.

Що таке рН ґрунту?

Термін pH характеризує лужність або кислотність водного розчину  ґрунтового середовища. Цей розчин складається з іонів мінеральних елементів, розчинених у воді. Реакція цього розчину, кислотна, нейтральна або лужна, помітно впливає на доступність мінеральних елементів  для коренів рослин. Коли є більша кількість іонів водню Н +, розчин буде кислим (<7,0). Якщо гідроксильних ОН-іонів більше, розчин буде лужним (> 7,0). Баланс водню з гідроксильними іонами дає рН нейтрального грунту (= 7,0). Діапазон рН для більшості культур від 5,5 до 6,2. Це створює найбільший середній рівень доступності всіх основних поживних речовин для рослин. Надзвичайні коливання більш високого або більш низького pH можуть викликати дефіцит або токсичність поживних речовин.

Елементи живлення рослин.

Існує близько 20-ти елементів живлення, яких рослини потребують для свого росту і розвитку:

 — вуглець (C), водень (H) і кисень (O) засвоюються з повітря і води;
— макро та мезоелементи: азот (N), фосфор (P), калій (K), кальцій (Ca), магній (Mg) і сірка (S), потрібні рослинам у великих кількостях.
— мікроелементи, яких рослини потребують у невеликих кількостях. До основних мікроелементів належать бор (B), хлор (Cl), мідь (Cu), залізо (Fe), марганець (Mn), натрій (Na), цинк (Zn), молібден (Mo) та нікель (Ni);
Існують також мікроелементи, наприклад кремній (Si) і кобальт (Co), які є особливо важливими для деяких культур. Наприклад, кобальт необхідний для фіксації азоту у бобових. Було виявлено, що кремній, накопичений в клітинних стінках, покращує стійкість рослин до посухи і підвищує стійкість до шкідників і грибкових інфекцій.

Більш комплексний підхід до живлення рослин не буде обмежуватися поживними речовинами, необхідними для виживання рослин, а буде включати мінеральні елементи на рівнях, сприятливих для їх оптимального росту.

Привидемо перелік необхідних і корисних елементів живлення, які мають головне значення для росту і розвитку рослин.

Які Макроелементи живлять рослину?

  — Азот є основним компонентом білків, гормонів, хлорофілу, вітамінів і ферментів, необхідних для життя рослин. Азотистий обмін є основним фактором росту стебел і листя (вегетативний ріст). Надлишок азоту може затримати цвітіння і плодоношення. Недостача азоту може знизити рівень врожайністі, викликати пожовтіння листя.
  — Фосфор необхідний для проростання насіння, фотосинтезу, утворення білка і обміну речовин в рослинах. Це важливо для формування квітів і плодів. Низький pH (<4) призводить до того, що фосфат хімічно блокується в органічних грунтах. Симптомами дефіциту є пурпурний колір стебла і листя; дозрівання і зростання затримуються. Може спостерігатися передчасне опадання квітів і плодів. Вносити фосфор потрібно близько до коренів, щоб рослина могла його засвоювати і використати.
— Калій необхідний для утворення цукрів, крохмалю, вуглеводів, синтезу білка і ділення клітин в коренях і інших частинах рослини. Допомагає регулювати водний баланс, покращує жорсткість і морозостійкість стебла, покращує смакові якості плодових і овочевих культур. Недостаток калію призводить до зниження врожайності. Спостерігається плямистість або скручення листя.

Які Мезоелементи живлять рослину?

  — Сірка є структурним компонентом амінокислот, білків, вітамінів і ферментів і необхідна для виробництва хлорофілу.  Недостаток проявляється у вигляді світло-зеленого кольору листя.
— Магній є критичним структурним компонентом молекули хлорофілу і необхідний для функціонування рослинних ферментів для виробництва вуглеводів, цукрів і жирів. Він використовується для формування плодів і горіхів і необхідний для проростання насіння. Дефіцитні рослини виглядають хлоротичними, проявляються міжжилковий хлороз більш старого листя.
— Кальцій активує ферменти, є структурним компонентом клітинних стінок, впливає на рух води в клітинах і необхідний для росту і ділення клітин. Деякі рослини повинні мати кальцій для поглинання азоту та інших мінералів. Кальцій легко вилуговується. Дефіцит викликає затримку росту у стебел, квітів і коренів. Симптоми варіюються від спотвореного новоутворення до чорних плям на листках і плодах.

Які Мікроелементи живлять рослину?

  — Залізо необхідно для багатьох ферментних функцій і як каталізатор для синтезу хлорофілу. Це важливо для молодих зростаючих частин рослин. Нестача проявляється блідим коліром молодого листя молодого  з подальшим пожовтінням. Залізо втрачається при вилуговування і утримується в нижніх частинах структури грунту. В умовах високого pH (лужного) залізо стає недоступним для рослин. Коли грунту є лужними, залізо може бути достатньо, але воно  недоступно для рослин. Застосування мікродобрив, що містять залізо у хелатній формі, має вирішити цю проблему.
— Марганець бере участь в ферментативній активності для фотосинтезу, дихання і метаболізму азоту. Дефіцит в молодому листі  схожий на дефіцит заліза. На пізніх стадіях світло-зелені частини стають білими, а листя опадає. Поруч з жилками можуть з’явитися коричневі, чорні або сірі плями. На нейтральних або лужних грунтах рослини часто виявляють симптоми дефіциту.
— Бор необхідний для формування клітинної стінки, цілісності мембрани, засвоєння кальцію і може допомогати в переміщенні цукрів. Бор впливає як мінімум на 16 функцій у рослин. Ці функції включають цвітіння, проростання пилку, плодоношення, поділ клітин, рух гормонів. Бор повинен бути доступний протягом усього життя рослини. Він не переміщається і легко вимивається з грунтів. Дефіцит бору добре проявляється на плодах, бульбах і корінні, які при цьому знебарвлюються, розтріскуються і покриваються коричневими плямами. Внесення мікродобрив, що містять  бор, можна вирішити проблему нестачі цього елемента. Особливо важливо застосовувати борвмісні добрива на борофільних культурах (соняшник, ріпак).
— Цинк є компонентом ферментів, включаючи ауксини (гормони росту рослин). Це важливо для вуглеводного обміну, синтезу білка і подовження міжвузля (зростання стовбура). Дефіцитні рослини мають плямисті листя з неправильними хлоротичними ділянками. Дефіцит цинку призводить до дефіциту заліза, викликаючи аналогічні симптоми. Дефіцит виникає на еродованих землях і найменш доступний в діапазоні рН від 5,5 до 7,0.
— Мідь концентрується в коренях рослин і грає роль в азотистому обміні. Мідь є компонентом декількох ферментів і може бути частиною ферментних систем, в яких використовуються вуглеводи і білки. Дифіцит призводять до відмирання кінчиків пагонів, а на термінальних листках з’являються коричневі плями. Мідь тісно пов’язана з органічними речовинами.
— Молібден є структурним компонентом ферменту, який відновлює нітрати до аміаку. Без цього синтез білків блокується і зростання рослин припиняється. Кореневі бульбочкові (азотфиксирующие) бактерії також мають потребу в цьому елементі. Насіння можуть утворюватися в повному обсязі, а дефіцит азоту може виникнути, якщо рослинам не вистачає молібдену. Ознаками нестачі є блідо-зелене листя з закругленими або чашоподібними краями.
— Хлор бере участь в осмосі (рух води або розчинених речовин в клітинах), іонному балансі, необхідному рослинам для засвоєння мінеральних елементів і в фотосинтезі. Симптоми дефіциту включають в’янення, коротке коріння, хлороз (пожовтіння). Запах у деяких рослин може бути зменшений. Хлорид, іонна форма хлору, використовувана рослинами, зазвичай знаходиться в розчинних формах і втрачається при вилуговуванні. Деякі рослини можуть проявляти ознаки токсичності, якщо рівень дуже високий.
— Нікель необхідний для поглинання заліза. Насіння потребують цей елемент для проростання. Якщо є дефіцит нікелю, рослини можуть не дати життєздатного насіння.
— Натрій бере участь в осмотичному (рух води) і іонному балансі у рослин.
— Кобальт необхідний для фіксації азоту в бобових культур. Дефіцит може спричинити дефіцит азоту.
  — Кремній є компонентом клітинних стінок. Кремній значно підвищує стійкість рослин до тепла і посухи. Позакореневе підживлення мікродобривами, що містили кремній  сприяло зменшенню популяцій попелиці на польових культурах. Випробування також показали, що кремній може відкладатися рослинами в місці зараження грибковими хворобами.
Оптимізація мінерального живлення сільськогосподарських культур завжди була важливим завданням для людини, починаючи з перших етапів сільського господарства на зорі історії і закінчуючи сучасністю. Сучасні технології вирощування сільгоспкультур, безумовно, відрізняються від технологій минулого, проте, фундаментальні питання, такі як: специфічна роль кожного елементу живлення, оптимальні строки і способи внесення добрив, їх розчинність у воді та інше все ще залишаються головними при розробці системи живлення.

 за матеріалами agronomych.com

Новий рік — це традиційно час підбиття підсумків  досягнень. У той же час, Новий рік 2019 — це рік, щоб почати щось нове, щоб стати сильним, і ще один шанс втілити свої мрії в реальність.

Нехай Новий рік принесе Вам нові можливості, і ви зможете піднятися на нові висоти.

Щиро вітаємо всіх з Новим роком та Різдвом Христовим!

Колектив інтернет - магазину "Від Грядки до Хатки" бажає Вам особистого щастя, міцного здоров'я, любові, злагоди, достатку, здійснення найзаповітніших бажань та мрій, віри у власні сили та в прекрасне майбутнє України!

Нехай у Вашому житті панують гармонія та вдача!

Щасливого Нового року та Різдва Христового!

Помідори споживають досить багато поживних речовин із ґрунту на всіх стадіях свого розвитку. Тому підживлення розсади, завжди виправдовує витрачені зусилля.

Навіщо потрібне підживлення розсади?

Хорошу розсаду можна виростити лише в родючій землі. Але, вибираючи ґрунт для посіву, городники частіше керуються іншими його якостями: гігроскопічністю, повітропроникністю, зручним механічним складом. Їх більше хвилює відсутність у субстраті патогенної мікрофлори, ніж довготривалий запас необхідних елементів. Звичайно, сіянці виростуть і без добрив – на початковій стадії їм достатньо речовин, запасених всередині насіння. Але це тільки на перший час. Швидко розвиненні молоді рослини будуть вимагати все більше і більше харчування.

Коли підгодовують розсаду?

Першу підгодівлю розсади томатів доцільно проводити не раніше появи у сіянців перших справжніх листочків. Деякі фахівці радять взагалі починати її лише через два тижні після пікіровки. Насправді все залежить від планової кількості підживлень, яка визначається якістю використовуваного субстрату.

Коли пікіровка сіянців проводиться в родючий ґрунт, спеціально призначений для вирощування розсади томатів, то можна обмежитися двома, і навіть одним внесенням добрив. Роблять його за 10 днів до висадки в теплицю або парник. Якщо ж використовується звичайна садова земля, то у рослин швидко з’являться симптоми дефіциту одного або декількох основних елементів, які вказують на необхідність додаткової підгодівлі. Помітити їх не складно, для цього зовсім не обов’язково мати якісь спеціальні навички або пристрої спостереження.

При нестачі азоту листя стають чахлими, поступово жовтіють і опадають. Головне не плутати цей симптом з тими, що спостерігаються при несприятливих умовах вирощування – низькій температурі, що супроводжується надлишковим поливанням.

Занадто сильний фіолетовий відтінок стебел і нижньої сторони листя вказує на дефіцит фосфору. А хлороз, який характеризується зеленими прожилками на тлі помітного освітлення листових пластинок – вказує на брак заліза.

Чим підгодовують розсаду помідорів?

Для першого підживлення томатів можна використовувати як готові добрива, наприклад, Нітрофоску або Агриколу-Форвард, Агриколу №3, так і самостійно приготовлені суміші:

Наприклад:

• сечовина – 1 г;
• суперфосфат – 8 г;
• калій сірчанокислий – 3 г;
• вода – 2 л.

Інший варіант:

• аміачна селітра – 0,6 г;
• суперфосфат – 4 г;
• калій сірчанокислий – 1,5 міл;
• вода – 1 л.

Супротивникам хімічних добрив можна рекомендувати витяжку із золи, розчин дріжджів, настій яєчної шкаралупи або із шкірки бананів. Приготувати їх в домашніх умовах зовсім не складно.

Дріжджовий настій:

• хлібні дріжджі – 5 г;
• вода 5 літрів.

Добре розмішати і настояти протягом доби. Отриманим розчином підгодовують розсаду. Це добриво не зберігається!

Витяжка із золи:

• деревна зола – одна столова ложка;
• гаряча вода – два літри.

Настоювати потрібно протягом доби, злити з осаду і процідити.

Настоянка з бананових шкурок:

• суха бананова шкірка – 2/3 відра;
• вода – 1 відро.

Настоюють суміш в теплому місці не менше трьох днів. Перед підгодівлею необхідно злити і розвести водою в три рази.

Настоянка з яєчної шкаралупи:

• яєчна шкаралупа – 2/3 відра;
• вода – 1 відро.

Настоюють 3 – 4 дні в закритому посуді. З’явиться запах сірководню — це не означає, що продукт зіпсувався. Перед підгодівлею злити і розвести водою в три рази.

Другу підгодівлю томатів проводять не раніше, ніж через два тижні після першої. Склад її багато в чому визначається станом сіянців. Здоровій розсаді цілком підійдуть комплексні добрива, типу «Ефектон Про». А от у випадку явного витягування стебел, краще скористатися суперфосфатом, розчинивши його в гарячій воді з розрахунку однієї столової ложки на три літри. З цією ж метою можна полити спеціальним препаратом «Атлет», який сповільнює ріст надземної частини рослини і стимулює розвиток коренів. Але його слід застосовувати з великою обережністю – повторне використання може призвести до того, що стебла і листя взагалі перестануть рости.

Склад третього підживлення має відповідати конкретним потребам рослин, що визначаються зазвичай візуально. Якщо таких не спостерігається, а розсада виглядає міцною і здоровою, то можна обмежитися слабким розчином комплексних добрив, типу Нітрофоски, Агріколи або взагалі обійтися без них.

https://agronomist.in.ua/gorodnictvo/viroshhuyemo/pidgodivlya-rozsadi-pomidoriv.html

Вирощування розсади салату, перцю, помідорів, капусти, огірків, полуниці, квітів та інших культур - від розсади залежить майбутній врожай. Коли та як сіяти насіння на розсаду, як доглядати за розсадою, про це та інше ми детально розглянемо у цій статті.

Для чого сіяти насіння на розсаду?

Для чого сіяти насіння на розсаду, якщо можна посіяти насіння одразу ж у відкритий грунт? Сіяти на розсаду великі насіння такі, як горох, квасоля та інші бобові, кабачки та гарбузи - не потрібно, це насіння висівають одразу у відкритий грунт, вони дають великі і міцні паростки. Чи більше насіння, тим більші паростки і ,навпаки, чим менше насіння, тим менші і ніжніші паростки. Малі паростки дуже чутливі і при найменшому дискомфорті можуть загинути. Тому ми і вирощуємо у кімнатних умовах розсаду, щоб висадити у грунт здорові молоді рослини, які будуть стійкі до різних погодніх умов. Здорова розсада менш схильна до захворювань, та більш стійка до садових шкідників і бур'янів, а також впливу погодніх умов, ніж молоді паростки, висіяні у відкритий грунт. До того ж розсада дозволяє отримати більш ранні врожаї.
. . . .

Коли сіяти насіння на розсаду

На кожній пачці з насінням вказано дату висіву насіння на розсаду і у відкритий грунт.Орієнтовні дати посіву насіння на розсаду основних овочевих культур:

• Томати. Посів насіння на розсаду - кінець березня - початок квітня. Вік розсади - 45-50 днів, від посіву до сходів - 7-8 днів. Висаджування - кінець травня.
• Перець. Посів насіння - середина лютого, початок березня. Вік розсади - до 70 днів, від посіву до сходів - 12-14 днів. Перець не переносить холоду, а найменші морози є згубними. Висаджувати перець у відкритий грунт потрібно в червні.
• Баклажан. Посів - в кінці березня. Вік розсади - до 50 днів, від посіву до сходів -20 днів. Висаджування на початку червня.
• Огірок. Посів насіння на розсаду в кінці квітня. Вік розсади - 25-27 днів, від посіву до сходів - 3 дні. Висаджування розсади - не раніше 30 травня.
• Салат качанний. Посів насіння на розсаду в березні. Вік розсади - до 40 днів, від посіву до сходів - 4 дні. Посів та висаджування розсади у відкритий грунт - після 25 квітня.
• Селера. Посів насіння - 25 лютого. Вік розсади - 70-80 днів, від посіву до сходів - до 15 днів. Висаджування розсади селери у відкритий грунт в кінці травня.
• Капуста. Посів на початку березня. Вік розсади - до 50 днів, від посіву до сходів - 5 днів. Висаджування в кінці травня.
• Гарбуз, кабачок, патисон. Посів насіння у парники на розсаду в травні. Вік розсади - 25-27 днів, від посіву до сходів - 4 дні. Висаджування - в червні.

Термін висаджування розсади у відкритий грунт залежить від фактичних погодніх умов і може бути змінений.

Куди сіяти насіння? Ємність для розсади

Ємність для розсади залежить від того, чи в майбутньому ви будете її пікірувати (розсаджувати). Якщо ви будете пікірувати, то сійте насіння масово на невеликій відстані у ящики, горщики чи теплички. Як зробити міні тепличку для розсади з підручних матеріалів? Масовий посів насіння в загальну ємність - простий і швидкий спосіб пророщування насіння. При появі 3- 4 справжніх листків, саджанці із загальних ящиків потрібно пікірувати в окремі поодинокі горщики.
Як що ж ви не любите пікірувати маленькі рослинки, то краще висівати насіння одразу в одинарні горщички, торф’яні таблетки, стаканчики чи спеціальні теплички.
Насіння огірків, баклажанів, кабачків і гарбузів краще одразу сіяти в окремі ємності, тому що їх коренева система дуже чутлива і не любить пересадок.

Грунт для розсади

Грунт для розсади можна купити у магазині або зробити власноруч. До складу грунту повинні входити перегній, садова земля і пісок (3:3:4). Земля для розсади не повинна мати грудочок і повинна бути стерильною (прожарити 45 хв. в духовці , або декілька хв. в мікрохвильовці). До грунту можна додати перліт і вермикуліт, що значно покращать якість грунту і зроблять його легшим та водо- і повітропроникним.

Ємність для розсади заповнюємо підготовленим грунтом так, щоб при ущільнені (щоб не було повітря у грунті) залишився 1 см до краю горщика, поливаємо теплою водою. В підготовлених горщечках робимо заглибину відповідну до насіння, кладемо 2 насінини і присипаємо невеликим шаром груyту, ущільнюємо.

Догляд за посівами

Важливими чинниками для проростання насіння є температура, вологість і світло.

Яскравість світла для розсади

Одним із важливих моментів для якісної розсади є світло. Коли світла замало, розсада витягується, і, згодом, під власною вагою падає, листки стають блідими, така розсада називається неякісною. Ідеальні умови для пророслого насіння - 14-16 годин яскравого світла вдень. Тому, залежно від довжини світлового дня, використовуйте додаткове підсвічування. Не забувайте регулярно перевертати контейнери з розсадою, щоб паростки отримували рівномірне освітлення, і не були витягнутими в одну сторону.

Температура повітря для розсади

Рекомендована температура для пророщування насіння - +20 - 25 ° С, а розсаду варто тримати при температурі +18-20 ° С, при такій температурі розсада росте повільніше, але буде більш витривалою і загартованою.

Полив та вологість повітря для розсади

Грунт з сім’ядолями і розсадою не повинен пересихати, але і не повинен бути надто вологим (без застою води). Поливати сім’ядоля потрібно з пульверизатора або наливати воду у піддон. Вода для поливу і обприскування повинна бути кімнатної температури. Основне правило поливу розсади - часто і потрошки води.

Хвороба розсади «чорна ніжка»

Дуже часто трапляється ситуація, коли в нас здорова розсада, але раптом у паростків зсихає нижня частина, а рослинка падає – «чорна ніжка». Це грибкове зараження грунту, але цю хворобу можна уникнути: стерилізуйте грунт, пильнуйте поливи, щоб вода не застоювалась, провітрюйте розсаду, підливайте розчином марганцівки (колір рожевий, 1 раз в 7 днів).

Коли пікірувати розсаду

Пікіровка необхідна для того, щоб посіяні щільно рослини не слабшали через нестачу простору, харчування та освітлення, а мали можливість розвинути сильну кореневу систему і надземну частину. Пікірувати розсаду потрібно у фазі 4 справжніх листочків. Їх акуратно виймають з грунту, попередньо його підливши. Кореневу систему трохи вкорочують, це сприяє розвитку розгалуженої кореневої системи, і пересаджують в окремий горщик . При пересадці рослини розміщують глибше, ніж вони знаходились в загальному ящику, часто під сім’ядольні листя. Грунт у горщику акуратно ущільнюють, притискаючи коріння рослини вниз, а зверху ще досипають грунт.

Добриво для розсади

Після пікірування (7 днів) настає час підживляти нашу розсаду. Використовуйте рідкі добрива раз на тиждень, підживляйте комплексним добривом для розсади. Надлишки добрива позначаться на якості розсади: вона вийде занадто витягнутою і худою.

Готову розсаду висаджуємо на підготовлене місце у відкритий грунт після загрози нічних морозів.

https://kvitkainfo.com/sad-gorod/posiv-nasinnya-na-rozsadu.html

В Україні зберігається тривожна тенденція до зменшення сільського населення

Протягом останніх кількох років зберігається тенденція скорочення сільського населення України, яка загрожує демографічною кризою, поінформував старший науковий співробітник відділу соціально-економічного розвитку сільських територій Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Валерій Чопенко.

З 2016 року чисельність сільського населення зменшилася на 1,2% і на початок 2018 року складала 13015,4 тис. осіб. Найбільше скорочення населення відбулося у Чернігівській (-3,3%), Сумській (-2,7%), Вінницькій (-2,4%), Кіровоградській (-2,3%) та Харківській (-2,2%) областях.

Перш за все, зменшення чисельності населення відбувається через його природне скорочення, пояснив науковець. Нині смертність у сільській місцевості в середньому по Україні майже в 1,8 разу перевищує народжуваність: у 2017 році коефіцієнт народжуваності становив 9,9 особи, тоді як коефіцієнт смертності – 17,3 особи на 1000 осіб наявного населення.

Найбільш загрозлива ситуація спостерігається у деяких регіонах Центральної та Північної України. У 2017 році у Чернігівській області смертність сільського населення перевищувала народжуваність у 3,8 разу, Сумській – у 2,9 разу, Черкаській – у 2,6 разу, Полтавській – у 2,5 разу.

Загалом в сільських територіях України майже вичерпаний потенціал відтворення населення, висловив занепокоєння експерт. Станом на початок 2018 року чисельність людей, старших за 60 років (3047,6 тис. осіб), майже в 1,4 разу перевищила чисельність дітей у віці до 14 років (2202,8 тис. осіб). Людей у найбільш продуктивному дітородному віці – 20-39 років – було 3603,9 тис. осіб, тобто лише 27,5% від загальної чисельності сільського населення України. При цьому на кожних 1000 чоловіків зазначеного віку припадало лише 923 жінки.

Існуюча демографічна криза на селі поглиблюється внаслідок еміграції, насамперед, трудової до Польщі, а останніми роками також до Чехії, Словаччини та країн Балтії, наголосив Валерій Чопенко. За даними Міністерства закордонних справ України, у 2018 році кожен місяць країну залишає понад 100 тис. осіб, з них повертаються назад лише 30–40%. При цьому, станом на початок вересня 2018 року, тільки у Польщі вже працює близько 1,4 млн українців.

За оцінками польських офіційних джерел, чисельність легально працевлаштованих у Польщі українців значно вища – очікується, що до кінця 2018 року їх кількість збільшиться до 3 млн осіб, а до 2030 року сягне 5-6 млн осіб.

Отже, уже в найближчі 5–7 років Україна може зіткнутися вже не лише з проблемою трудової міграції, але й з тотальною еміграцією, особливо нинішнього молодого та підростаючого покоління, зауважив експерт.

На думку науковців Інституту аграрної економіки, змінити ситуацію на селі можна лише запровадженням комплексу заходів, спрямованих на поліпшення відтворення населення і його збереження в сільській поселенській мережі та покращення умов праці і проживання на селі.

Перш за все, слід запровадити прогресивну систему допомоги при народженні дітей залежно від їх чисельності, віку, типу сім’ї, а також підтримки молодих сімей, надання їм пільгових довгострокових кредитів, преференцій щодо придбання житла.

Водночас доцільно розробити регіональні та місцеві програми зайнятості населення на селі з урахуванням диверсифікації господарської діяльності та стимулювання підприємництва.

Крім того, слід приділити першочергову увагу проблемам охорони здоров’я на селі. Йдеться, зокрема, про розробку Національної програми профілактики та лікування особливо небезпечних інфекційних захворювань – СНІД, туберкульоз, гепатит С, а також Національної програми боротьби із серцево-судинними захворюваннями. Адже у 2017 році саме від них померло майже 158 тис. селян, а це – 70,6% від загальної смертності у сільській місцевості України, акцентував Валерій Чопенко.

Великого значення набуває і пропаганда на рівні державної політики здорового способу життя, формування соціальної та особистісної мотивації до збереження й зміцнення здоров’я, регулярних занять фізичною культурою та спортом.

Забезпечити оперативне й цілеспрямоване реагування на майбутні можливі виклики у цій сфері допоможе постійний моніторинг демографічної та міграційної ситуації в регіонах для своєчасного виявлення проблем і пріоритетних заходів щодо їх розв’язання, підсумував Валерій Чопенко.

Інфоіндустрія